Військове право

Навіть якщо дитину з інвалідністю тривалий час виховує та забезпечує її вітчим, він не отримує права на відстрочку від мобілізації. Це пов’язано з тим, що відповідно до Сімейного кодексу України, обов’язок утримання та виховання дитини покладено на її біологічного батька, а вітчим здійснює такі дії добровільно.
Таку позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові по справі №160/17962/23 від 03.10.2024 року.
Обставини справи
Вітчим дитини з інвалідністю звернувся до суду з проханням визнати протиправною відмову територіального центру комплектування (ТЦК) у наданні йому відстрочки від призову на військову службу в умовах мобілізації.
Він також вимагав зобов’язати ТЦК оформити відстрочку на підставі абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»:
Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Однак, Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову, а Третій апеляційний адміністративний суд залишив це рішення без змін.
- Чоловік є офіцером запасу та перебуває на військовому обліку. З липня 2016 року він одружений із жінкою, яка є матір’ю дитини з інвалідністю. У лютому 2018 року суд ухвалив рішення про стягнення аліментів із біологічного батька дитини, але той не сплачує аліменти з моменту винесення рішення.
- Згідно з посвідченням про отримання державної соціальної допомоги, вітчим є законним представником дитини з інвалідністю, а виплата допомоги призначена з 9 березня 2022 року до 28 грудня 2025 року в розмірі 2100 грн.
Документи підтверджують, що з 2016 року чоловік проживає однією сім’єю з матір’ю та дитиною. Він бере участь у вихованні доньки, утримує сім’ю, включаючи матір і дитину.
Тим часом біологічний батько не виконує своїх обов’язків з виховання та утримання дитини, а також має заборгованість із аліментів.
Позиція верховного суду
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів частини першої та другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (частина друга статті 157 СК України).
Сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.
Згідно з частиною першою статті 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
- Виходячи з аналізу вищевказаних норм, Верховний Суд зазначає, що чоловік перебуваючи у шлюбі зі своєю дружиною , має право на участь у вихованні її неповнолітньої дитини (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо виховання дитини відповідно до положень СК України покладено, зокрема, на її батька.
Та обставина, що між батьками неповнолітньої розірвано шлюб не звільняє батька від виконання обов`язку по вихованню своєї дитини та не зменшує обсяг його прав та обов`язків.
- Підсумовуючи Верховний Суд зазначає, що оскільки обов`язок по вихованню дитини з інвалідністю покладено на її батька, а відповідно вітчим реалізовує таке право на добровільних засадах, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що на позивача, за обставин цієї справи, розповсюджуються положення абзацу 5 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відгуки клієнтів
Клієнти про ЮК “ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ”