legalposition.clients24@gmail.com 
Військове право
Останні роки показують стійку негативну тенденцію: будь-які дії військовослужбовця, які не збігаються з очікуваннями командування, нерідко кваліфікуються як адміністративне правопорушення, навіть за відсутності реального складу такого правопорушення. Особливо часто це стосується статті 172-15 КУпАП, яка передбачає відповідальність за недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду.
На практиці командування та органи, які складають протоколи, підмінюють поняття: замість аналізу наявності недбалості, байдужості або нестаранності, будь-яку відмову чи незгоду з наказом автоматично трактують як порушення.
Саме в такій ситуації опинився наш клієнт.
До цього моменту ми вже успішно супроводили справу щодо його переміщення в іншу військову частину за станом здоров’я, що підтверджувалося відповідним розпорядженням Генерального штабу ЗСУ. Однак під час здачі справ у попередній військовій частині на військовослужбовця було складено протокол за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Суд першої інстанції, не вдавшись у глибокий аналіз доказів і правової кваліфікації, визнав клієнта винним та наклав штраф у розмірі 17 000 грн. Ситуація ускладнювалася тим, що строк на апеляційне оскарження було пропущено, а в матеріалах справи містилася письмова заява військовослужбовця про визнання вини.
Попри це, справу вдалося повністю закрити.
Дії адвоката та результат
- Після звернення клієнта адвокатом було проаналізовано матеріали адміністративної справи, зокрема протокол за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, постанову суду першої інстанції та накази командування. У ході аналізу встановлено істотні суперечності між розпорядженням командира про вибуття в район виконання бойових завдань та чинним розпорядженням ГШ ЗСУ про переміщення до іншої військової частини за станом здоров’я.
- З огляду на пропуск строку апеляційного оскарження адвокатом підготовлено клопотання про його поновлення та подано апеляційну скаргу. У скарзі наголошено на відсутності в діях клієнта ознак недбалого ставлення до військової служби, оскільки протокол фактично ґрунтувався на інкримінуванні умисного невиконання наказу, що не відповідає диспозиції ч. 2 ст. 172-15 КУпАП і свідчить про неправильну правову кваліфікацію.
Івано-Франківський апеляційний суд по справі № 346/1117/25 погодився з доводами захисту, поновив строк на оскарження, скасував постанову суду першої інстанції та закрив провадження у справі. Штраф у розмірі 17 000 грн було повністю скасовано.
Аргументи суду
Апеляційний суд надав детальну та принципову правову оцінку обставинам справи.
- По-перше, суд чітко визначив, що для притягнення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП необхідно встановити саме недбале ставлення до служби, тобто байдужість та нестаранність за наявності реальної можливості виконати обов’язки.
- По-друге, суд вказав, що докази, на які послався суд першої інстанції (протокол, військовий квиток, витяги з наказів, рапорт), не доводять винуватість поза розумним сумнівом.
- По-третє, апеляційний суд звернув увагу, що у протоколі фактично йшлося про умисне невиконання наказу, що не відповідає диспозиції ст. 172-15 КУпАП, яка не охоплює умисну поведінку такого характеру.
Суд підкреслив:
якщо дії особи потенційно можуть утворювати склад іншого правопорушення, це не дає права притягати її за статтею, яка їм не відповідає.
Крім того, апеляційний суд встановив суттєві суперечності:
- командуванню було відомо про розпорядження Генерального штабу щодо переміщення військовослужбовця;
- попри це, видавалося розпорядження про вибуття в район виконання бойових завдань.
Ці обставини не були перевірені судом першої інстанції, що є істотним порушенням.
У підсумку апеляційний суд дійшов висновку, що вина військовослужбовця не доведена допустимими та достовірними доказами.
Поради адвоката військовослужбовцям
У справах за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП ключовою проблемою є неправильне тлумачення самої суті правопорушення. Відповідальність за цією статтею настає лише за недбале ставлення до служби, тобто байдужість і нестаранність за наявності реальної можливості виконати обов’язки. Натомість на практиці командування часто підміняє ці поняття і намагається притягнути військовослужбовця за недбалість у випадках спору щодо законності наказу або наявності об’єктивних підстав для його невиконання.
- Особливу увагу слід приділяти визнанню вини. Пояснення або заяви про визнання часто підписуються під тиском і без розуміння наслідків. Хоча таке визнання не звільняє орган від обов’язку довести склад правопорушення, на практиці воно суттєво ускладнює захист.
- Вирішальне значення у таких справах мають документальні та електронні докази: повідомлення з «Армія+», накази про переміщення, розпорядження Генерального штабу, рапорти та службове листування.
- Поширеною є і проблема неправильної правової кваліфікації, коли описані в протоколі дії не охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. Це є підставою для закриття справи, однак без професійного аналізу такі аргументи зазвичай залишаються поза увагою суду.
- Важливо також пам’ятати, що пропуск строку оскарження не означає безвихідь. У військових справах апеляційні суди визнають поважними причини пропуску строків, пов’язані зі службою та виконанням завдань. Саме тому у таких ситуаціях ключовим є не пасивне погодження з постановою, а своєчасна юридична оцінка дій командування і правильності правової кваліфікації.
Чому варто звернутися до адвоката
Справи про притягнення військовослужбовців до адміністративної відповідальності за КУпАП у період особливого періоду мають значно серйозніші наслідки, ніж просто штраф. Такі рішення впливають на проходження служби, дисциплінарну характеристику та можуть використовуватися проти військового в інших провадженнях, тому кожна постанова потребує професійної правової оцінки.
- У більшості справ за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП ключовою проблемою є неправильна правова кваліфікація. Командування часто інкримінує «недбале ставлення до служби» у ситуаціях, які не містять ознак байдужості чи нестаранності. Суд першої інстанції нерідко формально погоджується з протоколом, не перевіряючи склад правопорушення, тоді як адвокат одразу бачить ці помилки та вибудовує захист з урахуванням вимог закону.
- Додатковими ризиками є пропуск строків оскарження та письмове визнання вини, які військовослужбовці часто допускають через службу або психологічний тиск. Водночас суд не має права змінювати кваліфікацію правопорушення чи «підганяти» обставини під іншу статтю, а всі сумніви щодо вини тлумачаться на користь особи. Цей кейс підтверджує, що навіть за наявності постанови суду та визнання вини справу можна повністю закрити за умови своєчасного та професійного захисту.
Відгуки клієнтів
Клієнти про ЮК “ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ”
