legalposition.clients24@gmail.com 
Військове право
У практиці військового права доволі поширеними є випадки, коли військовослужбовцям відмовляють у виплаті грошового забезпечення у зв’язку зі статусом самовільного залишення частини (СЗЧ). На практиці командування часто автоматично пов’язує факт СЗЧ із втратою права на всі виплати, що є юридично некоректним. Законодавство чітко розмежовує періоди проходження служби, участі у бойових діях та періоди порушення військової дисципліни, а отже — і право на грошове забезпечення за кожен із цих періодів.
Типовою проблемою є те, що навіть після повернення до служби або переведення до іншої військової частини військовослужбовець не може отримати належні виплати за фактично відпрацьований період, зокрема за участь у бойових діях. Відмови, як правило, носять формальний характер та не враховують реальні обставини служби.
У даному випадку до нашої компанії звернувся клієнт, який певний час перебував у статусі СЗЧ, після чого повернувся до служби, але вже в іншій військовій частині. Йому не було виплачено грошове забезпечення за два місяці участі у бойових діях, які мали місце до моменту СЗЧ. Попри очевидність права на виплати за цей період, попередня військова частина відмовилась їх здійснювати, посилаючись виключно на сам факт СЗЧ.
Чи має військовий у СЗЧ право на грошове забезпечення та бойові виплати?
- На період перебування у СЗЧ військовослужбовець НЕ має права на грошове забезпечення. Це пов’язано з тим, що фактично особа не виконує обов’язки військової служби, а отже відсутні правові підстави для нарахування як основного, так і додаткового грошового забезпечення. Такий підхід застосовується стабільно і підтримується як військовими частинами, так і судовою практикою.
- Водночас, військовослужбовець МАЄ повне право на отримання грошового забезпечення та додаткових виплат за періоди, які передували СЗЧ, за умови, що у цей час він фактично проходив службу та виконував бойові завдання.
Це означає наступне:
- грошове забезпечення за відпрацьований період не може бути “анульоване” через подальший факт СЗЧ;
- виплати за участь у бойових діях (у тому числі додаткова винагорода відповідно до постанови КМУ №168) підлягають нарахуванню за конкретні підтверджені періоди участі;
- відмова у виплаті лише з підстави подальшого СЗЧ є неправомірною.
Важливим є те, що законодавство не передбачає зворотної дії дисциплінарного порушення щодо вже відпрацьованих періодів служби. Таким чином, СЗЧ позбавляє права на виплати лише на період самого порушення, але не скасовує право на вже зароблене грошове забезпечення та винагороду за бойові дії до цього моменту.
Дії адвоката та результат
- Підготовка юридично обґрунтованого рапорту про виплату недоотриманого грошового забезпечення. У рапорті було зазначено підстави для виплати, періоди проходження служби, а також факт участі у бойових діях.
- Паралельно було направлено адвокатський запит до військової частини з метою отримання офіційної позиції та документального підтвердження.
- У відповідь військова частина надала формальну відмову, мотивуючи її тим, що військовослужбовець перебував у статусі СЗЧ, у зв’язку з чим виплати нібито не підлягають здійсненню. Така позиція є типовою, однак вона не відповідає вимогам законодавства, оскільки не враховує розмежування періодів служби.
- Після отримання відмови адвокатом було підготовлено повторний, більш деталізований рапорт. У ньому чітко структуровано та підтверджено:
- періоди фактичного проходження служби;
- дати та обставини участі у бойових виходах;
- відсутність правових підстав для невиплати грошового забезпечення за період до СЗЧ.
Ключовим елементом стало акцентування уваги саме на часовому розмежуванні: виплати вимагались виключно за період, коли клієнт належним чином виконував службові обов’язки та брав участь у бойових діях.
У результаті військова частина погодилась із наведеними аргументами та визнала обґрунтованість вимог. Було прийнято рішення про здійснення виплати грошового забезпечення після отримання підтвердження від нової військової частини про фактичне проходження служби клієнтом на момент розгляду питання.
Проблеми, з якими стикаються клієнти
- Формальна відмова у виплатах через сам факт СЗЧ. На практиці командування часто не розмежовує періоди служби та автоматично відмовляє у всіх виплатах, незалежно від того, що частина з них була “зароблена” до моменту порушення. Такий підхід суперечить законодавству, однак застосовується доволі часто.
- Ігнорування або відсутність належного обліку бойових виходів. Навіть за наявності фактичної участі у бойових діях, інформація може бути не внесена до відповідних журналів або не підтверджена належним чином. У результаті військовослужбовець не може довести право на додаткові виплати без збору додаткових доказів.
- Перекладання відповідальності між військовими частинами. У випадках, коли особа після СЗЧ повертається до служби в іншій частині, попередня частина часто відмовляється здійснювати виплати, посилаючись на відсутність актуальної інформації, тоді як нова частина не має повноважень підтверджувати попередні періоди служби без відповідних запитів.
- Відсутність офіційної комунікації та письмових рішень. Клієнти нерідко отримують усні відмови або формальні відповіді без належного правового обґрунтування. Це ускладнює подальше оскарження та затягує процес відновлення порушених прав.
- Неправильне оформлення рапортів та відсутність юридичної аргументації. Самостійні звернення військовослужбовців часто не містять чіткої структури, посилань на норми права та доказової бази, що дає підстави військовим частинам залишати їх без належного розгляду.
Чому варто звертатись до адвоката?
- По-перше, адвокат чітко розмежовує періоди служби, що є критично важливим у таких справах. Саме правильне визначення, за який період заявляються вимоги (до СЗЧ), дозволяє сформувати юридично сильну позицію та уникнути формальної відмови.
- По-друге, забезпечується професійна підготовка рапортів та звернень. Адвокат формує документи з урахуванням вимог законодавства, структурує обставини справи, додає необхідні докази та посилання на норми права. Це значно підвищує шанси на позитивне вирішення питання без звернення до суду.
- По-третє, важливим інструментом є адвокатські запити, які зобов’язують військові частини надавати офіційну інформацію. Саме через такі запити вдається отримати підтвердження бойових виходів, наказів, облікових даних та реальної позиції командування.
- По-четверте, адвокат здійснює контроль комунікації між військовими частинами. У випадках переведення або повернення до служби саме юридичний супровід дозволяє уникнути перекладання відповідальності та забезпечити належне підтвердження проходження служби.
- По-п’яте, адвокат фіксує протиправні відмови та бездіяльність, що створює підґрунтя для подальшого оскарження, у тому числі в судовому порядку. Це дисциплінує командування та часто спонукає до вирішення питання ще на досудовому етапі.
Відгуки клієнтів
Клієнти про ЮК “ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ”
