Військове право

Звільнення з військової служби за сімейними обставинами, зокрема у зв’язку з безвісти зникненням близького родича під час бойових дій, формально є однією з чітко визначених і безумовних підстав. Проте практика свідчить: навіть у випадках, коли правова підстава є очевидною та підтвердженою документально, реалізація цього права може тривати місяцями і супроводжуватися системним ігноруванням з боку військових частин.
До нашої юридичної компанії звернулася дівчина в інтересах свого хлопця — військовослужбовця морської піхоти. Підстава для звільнення була максимально серйозною: батько військового безвісти зник під час бойових дій. Крім того, сам клієнт отримав поранення із захистом Батьківщини та проходив лікування. Основним і єдиним бажанням клієнта та його родини було — не допустити повторного направлення на бойові дії.
З урахуванням цих обставин робота над звільненням розпочалася одразу і тривала протягом усього періоду лікування. Попри наявність законної підстави, процес зайняв майже пів року і супроводжувався численними відмовами, формальними вимогами та відвертим саботажем з боку підрозділу.
Законодавче підґрунтя
В українському законодавстві передбачено право військовослужбовця на звільнення зі служби під час воєнного стану у випадку, якщо його близький родич (чоловік або дружина, діти, батьки чи рідний брат або сестра – як повнорідні, так і неповнорідні) загинув або вважається безвісти зниклим під час захисту України.
Ця норма закріплена у частині 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” та фактично надає право військовослужбовцю на демобілізацію, якщо його брат чи сестра (в тому числі неповнорідні) загинули або зникли безвісти під час безпосередньої участі у бойових діях на захист держави.
Наші дії та результат
- Першим етапом роботи стало оформлення доказової бази щодо безвісти зникнення батька за особливих обставин. Для цього було подано заяви до відповідних органів при МВС та АЗ, а також ініційовано отримання офіційного витягу з Національної поліції. Після проходження процедури витяг було отримано та включено до пакета документів для звільнення.
- Наступним кроком стало подання рапорту на звільнення. Рапорти подавалися неодноразово — як поштовим зв’язком, так і через систему «Армія+». При цьому військова частина постійно висувала нові вимоги: то вимагали документи, не передбачені наказами, то наполягали на наданні паспортів родичів, актів службових розслідувань чи додаткових сповіщень.
- Всі вимоги, які прямо не передбачені нормативними актами, були відхилені. До рапортів додавалися виключно ті документи, які вимагає закон. Окрему складність становив батальйон, який фактично ігнорував звернення. Навіть рапорт, поданий через «Армію+», відхиляли сім разів, у тому числі на рівні ротного.
- Після з’ясування внутрішнього ID батальйону було повторно ініційовано подання рапортів. Паралельно адвокатом було підготовлено та подано численні адвокатські запити та скарги до Генерального штабу, Міністерства оборони України та Військово-Морських Сил. На кожне звернення готувалися окремі заяви, оскільки відповіді надходили різні та суперечливі.
- Через системне зволікання було додатково подано скаргу до Генерального штабу з фіксацією факту ігнорування рапорту у будь-якій формі, із доданням доказів подачі через юридичну адресу та «Армію+».
- Паралельно здійснювалася постійна комунікація з юристом військової частини, а згодом — із юристом бригади та представниками бригади в Одесі. Наприкінці літа, під час лікування клієнта, було нарешті отримано погодження рапорту на звільнення, після чого очікували прибуття клієнта на пункт постійної дислокації.
- Однак навіть на фінальному етапі процес знову затягнувся через службове розслідування щодо втрати зброї під час виходу з БРК пораненим. Це розслідування тривало майже два місяці та супроводжувалося постійною юридичною комунікацією.
Попри всі перешкоди, кінцевий результат був досягнутий: клієнта звільнено з військової служби, надано повний пакет документів про звільнення, як того вимагає закон.

Важливо
- Відстрочка після звільнення. Військовослужбовець, який залишає службу через загибель чи зникнення батька, не визнається назавжди непридатним. Він переходить у статус військовозобов’язаного запасу, а отже, без належного оформлення документів може знову підлягати призову. Тому після отримання наказу про звільнення потрібно стати на облік у ТЦК за місцем проживання та подати заяву на відстрочку за сімейними обставинами. Цим правом обов’язково треба скористатися, інакше через певний час людину знову можуть спробувати мобілізувати. Оформлена відстрочка гарантує захист від повторного призову на період дії воєнного стану (або довше, якщо норма залишиться чинною).
- Право на виїзд за кордон. Попри те, що чоловікам призовного віку заборонено залишати територію України, для військовослужбовців, звільнених на підставі загибелі/зникнення батька, така можливість існує. Для цього необхідно оформити відстрочку, отримати відповідну довідку, щоб дані були внесені до електронної системи «Оберіг», а також мати чинний військово-обліковий документ (військовий квиток чи тимчасове посвідчення). За виконання цих умов прикордонна служба пропускає таких осіб за кордон.
Коли не можна звільнитись на цій підставі?
Право на звільнення у разі загибелі чи зникнення родича поширюється лише на випадки, прямо передбачені законом. Перелік членів сім’ї, що надає таке право, є чітко визначеним. Якщо ж трагедія сталася з іншим родичем (двоюрідний брат чи сестра, племінник, дядько тощо) – це не створює підстав для звільнення, оскільки такі особи не входять до переліку «близьких родичів» у законодавстві.
Також не буде підставою загибель чи зникнення цивільного родича: наприклад, якщо батько не був військовим і загинув як мирний житель під час війни, ця обставина не підпадає під визначену норму. Ключовим фактором є саме статус родича як військовослужбовця та обставини його загибелі або зникнення.
Крім того, скористатися цією підставою може лише той, хто вже перебуває на військовій службі (мобілізований, призваний чи контрактник). Якщо людина ще не проходить службу, а тільки підлягає мобілізації, смерть або зникнення батька надає право не на «звільнення», а на відстрочку від призову. Тобто, для тих, хто вже служить, це можливість дострокового розірвання контракту, а для тих, хто ще не призваний, — спосіб уникнути мобілізації. Водночас навіть маючи таке право, військовослужбовець може вирішити залишитися у строю — це його особисте рішення. Закон лише гарантує можливість звільнення за сімейними обставинами, але не примушує ним скористатися.
Проблеми, з якими стикаються клієнти
- Практика показує, що навіть у випадках із 100% законною підставою для звільнення клієнти стикаються з однаковими проблемами. Насамперед — це ігнорування або формальний розгляд рапортів, без будь-яких рішень по суті.
- Поширеною є ситуація, коли військова частина постійно змінює перелік вимог, вимагаючи документи, які не передбачені жодним нормативним актом. Окремою проблемою є відмова приймати або реєструвати рапорти, у тому числі через офіційні електронні системи.
- Також клієнти стикаються з перекиданням відповідальності між батальйоном, бригадою, юристами частини та вищими органами. У результаті процес затягується на місяці, а військовослужбовець залишається у стані правової невизначеності.
Умови та порядок звільнення
Головною умовою для звільнення за цією підставою є офіційне підтвердження факту загибелі або безвісти зникнення батька військовослужбовця під час бойових дій. Інакше кажучи, родич повинен бути військовослужбовцем і вважатися загиблим чи зниклим саме під час виконання бойових завдань, що підтверджується офіційними документами. Якщо ці критерії дотримані, військовослужбовець має право (але не обов’язок) на звільнення зі служби за сімейними обставинами.
- Процедура звільнення передбачає активні дії самого військовослужбовця. Він повинен подати службовий рапорт на ім’я командира військової частини з проханням про звільнення на цій підставі. У рапорті обов’язково слід вказати норму закону (ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу») та викласти відповідні обставини: зазначити, що батько загинув або зник безвісти, вказати дату та умови події. До рапорту додається пакет підтверджувальних документів.
Подавати рапорт необхідно через безпосереднього командира, але ми радимо дублювати подання кількома шляхами: особисто через штаб частини, надсилати цінним листом поштою на адресу частини, а також повідомляти вищому командуванню. Це дозволяє уникнути ситуації, коли документ «загубиться» і так і не буде розглянутий. Важливо отримати відмітку про прийняття рапорту або інший доказ його подання, а також контролювати подальший рух справи.
Після того як командир ухвалює рішення, готується наказ про звільнення військовослужбовця з відповідної підстави. З моменту видання наказу військовий вважається офіційно звільненим.
Чому варто звернутись до адвоката
У справах щодо звільнення з військової служби самостійні дії військовослужбовців майже завжди є неефективними. Адвокат забезпечує системний та послідовний супровід, який не дозволяє «загубити» документи чи ігнорувати звернення.
Професійний супровід включає правильне формування доказової бази, контроль строків, фіксацію порушень та підготовку юридично грамотних звернень до всіх рівнів командування. Саме адвокат здатен змусити органи діяти в межах закону, а не на власний розсуд.
Цей кейс яскраво демонструє: навіть коли підстава для звільнення є безумовною, без юридичного супроводу процес може тривати пів року і більше. Водночас системна правова робота дозволяє довести справу до реального результату — фактичного звільнення з військової служби.
Відгуки клієнтів
Клієнти про ЮК “ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ”