legalposition.clients24@gmail.com 
Військове право
Питання отримання грошових виплат за контрактом 18–24 є одним із найбільш проблемних у військово-правовій практиці. Попри наявність передбачених державою гарантій, військовослужбовці часто стикаються з відмовами з боку військових частин, які ґрунтуються на внутрішніх тлумаченнях законодавства, що не відповідають його змісту.
Найбільш поширеною підставою для відмов є позиція командування про те, що військовослужбовці, які перейшли зі строкової служби на контрактну, не вважаються такими, що вперше вступили на військову службу, а отже не підпадають під дію відповідних виплат. Така практика фактично позбавляє значну кількість військових гарантованих коштів.
До нашої компанії звернувся військовослужбовець віком 22 роки щодо отримання виплат за контрактом 18–24. Контракт він уклав у 19 років, при цьому до цього проходив строкову службу. Клієнт мав понад шість місяців участі у бойових діях, що додатково підтверджувало його право на відповідні виплати.
Попри це, під час самостійних звернень до військової частини він неодноразово отримував усні відмови. Аргументація зводилась до того, що його служба не є «новою», оскільки відбувся лише перехід зі строкової на контрактну форму, що, на думку командування, виключає право на виплати.
Хто має право на виплати за контрактом 18-24
Постанова №153 спрямована на підтримку молодих військовослужбовців, які добровільно вступили до війська у віці від 18 до 24 років та брали участь у бойових діях.
Право на виплату мають військові, які одночасно відповідають таким критеріям:
- добровільний вступ до ЗСУ у віці 18–24 років;
- участь у бойових діях щонайменше 30 днів (може бути сумарно);
- наявність документального підтвердження участі у боях (журнали бойових дій, довідки командування);
- служба після 24 років не позбавляє права на отримання виплати — враховується саме вік на момент вступу.
Виплата здійснюється пропорційно часу участі:
1/6 від 1 000 000 грн за кожні 30 днів безпосередньої участі.
Тобто військовий зі стажем 3 бойових місяці, як у нашому кейсі, має право на 500 000 грн, залежно від точного розрахунку за постановою.
Дії адвоката та результат
- Адвокатом було підготовлено рапорт до військової частини з вимогою здійснити відповідні виплати. Після відсутності належної реакції було направлено адвокатський запит з метою офіційного отримання позиції частини та фіксації відмови.
- Додатково було підготовлено та подано звернення до Генерального штабу, що дозволило розширити рівень контролю за ситуацією.
- У відповідь військова частина надала письмову відмову, в якій повторила свою позицію щодо «безперервності служби» та відсутності підстав для застосування гарантій, передбачених для осіб, які вперше вступають на службу з цивільного статусу.
- З огляду на це було підготовлено та подано адміністративний позов до суду. У позовній заяві адвокатом детально обґрунтовано протиправність позиції військової частини, з посиланням на норми законодавства та фактичні обставини справи.
Суд, дослідивши подані докази, надав їм належну оцінку та дійшов висновку про обґрунтованість наших вимог. У результаті позов було задоволено у повному обсязі, а право клієнта на отримання виплат за контрактом 18–24 — підтверджено судовим рішенням.
Аргументи суду
Ключовим висновком суду стало те, що визначальними є не обставини попереднього проходження строкової служби, а відповідність особи критеріям, прямо передбаченим постановою. Зокрема, суд встановив, що позивач:
- перебував на військовій службі у віці до 25 років під час воєнного стану;
- проходив службу у складі Збройних Сил України;
- брав безпосередню участь у бойових діях строком понад шість місяців;
- продовжує проходження військової служби.
Ці обставини повністю відповідають вимогам пунктів 3, 4 Постанови №153, що є достатньою правовою підставою для нарахування та виплати винагороди у розмірі 1 млн гривень.
Суд окремо звернув увагу, що позиція військової частини щодо «безперервності служби» та відсутності «нового вступу» на військову службу не ґрунтується на нормах чинного законодавства та фактично звужує обсяг прав військовослужбовця. Такий підхід суперечить меті прийняття Постанови №153, яка полягає у підвищенні мотивації до проходження військової служби.
Також суд підкреслив, що законодавство не встановлює спеціальних або додаткових вимог до документального підтвердження участі у бойових діях. Наявна у матеріалах справи довідка військової частини про безпосередню участь позивача у бойових діях протягом необхідного строку є належним і достатнім доказом.
Що таке Постанова №153 і які гарантії вона дає?
Постанова КМУ №153 від 11 лютого 2025 року була ухвалена з метою:
- підвищення мотивації молоді вступати до Збройних Сил України;
- справедливої компенсації ризиків та участі у бойових діях;
- підтримки військовослужбовців, які продовжують службу або демобілізовані.
Документ передбачає:
- разову спеціальну виплату до 1 млн грн;
- пропорційне нарахування залежно від часу участі;
- обов’язок командира частини організувати нарахування після отримання рапорту;
- виплату незалежно від поточного віку військовослужбовця;
- можливість отримання компенсації навіть після звільнення зі служби (за наявності підтверджених днів бойових дій).
З якими проблемами до нас звертаються?
- На практиці військовослужбовці, які мають право на виплати за постановою №153, стикаються не лише з бюрократією, а й із реальними адміністративними бар’єрами. Найпоширенішою є проблема невчасного розгляду рапорту: документи подаються, але місяцями не реєструються, губляться або залишаються без руху. Деякі військові частини уникають реєстрації вхідної кореспонденції, що позбавляє військовослужбовця доказів факту подання рапорту.
- Інша значуща проблема — відсутність підтверджуючих документів про участь у бойових діях, що виникає через недбале ведення журналів бойових дій або через ротації, коли частина змінює місцезнаходження, а документи «втрачаються». Часто військовим відповідають, що довідки не існує або її «неможливо знайти», хоча саме командування зобов’язане її оформити.
- Також поширені випадки, коли військова частина помилково трактує постанову №153, зокрема неправильно розуміє критерії віку, сумарний характер бойових днів або принцип пропорційності виплат. Деякі командири вважають, що право на виплату виникає тільки при безперервній участі протягом 30 днів, що є хибним.
- Не менш важливою є проблема формальних відписок, коли замість перевірки підстав посадові особи пишуть: «не бачу підстав» або «виплати не передбачені», не надаючи жодних правових аргументів. Це відбувається через незнання постанови або через небажання брати на себе відповідальність за нарахування значних сум.
- Ще однією групою проблем є повна відсутність комунікації з боку частини. На телефонні дзвінки не відповідають, рапорти не реєструють, усні пояснення суперечать одне одному. У таких ситуаціях військовий фактично позбавлений можливості самостійно домогтися вирішення питання.
Чому варто звернутись до адвоката?
Супровід адвоката у справах про виплати за постановою №153 істотно підвищує шанси на успіх, адже це категорія справ із високим рівнем бюрократії та складною доказовою базою. Адвокат допомагає правильно розрахувати суму виплат, підготувати юридично обґрунтований рапорт, вказати конкретні норми постанови та військових статутів, що робить документ бездоганним з правової точки зору.
Адвокат також забезпечує повний контроль комунікації з частиною, включаючи офіційні адвокатські запити, звернення, повторні рапорти, нагадування та фіксацію бездіяльності командування. Важливо, що на запити адвоката посадові особи зобов’язані відповідати у визначені строки, і їх ігнорування створює юридичні наслідки, що дисциплінує командування.
У випадках, коли військовій частині не вистачає волі чи компетенції виконати постанову №153, адвокат готує скарги до Міністерства оборони, оперативних командувань, Військово-Морських Сил, інспекцій МОУ. Це запускає механізм перевірки та змушує систему реагувати.
У крайньому разі адвокат готує адміністративний позов до суду щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання виплатити кошти. Судова практика у таких справах є позитивною, адже право військових на виплати чітко передбачене постановою. Суд може зобов’язати частину або навіть МОУ забезпечити виплату в повному обсязі.
Також значення має психологічний фактор: коли військовослужбовець представляє свої інтереси самостійно, командування часто ігнорує його звернення. Коли ж у справі бере участь адвокат, який документально фіксує всі порушення, посадові особи починають діяти в межах закону.
Нарешті, адвокат бере на себе всю юридичну роботу, дозволяючи військовослужбовцю зосередитися на лікуванні, службі або відновленні, не витрачаючи час на боротьбу з бюрократичною системою.
Відгуки клієнтів
Клієнти про ЮК “ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ”
